Лікування простатиту

Симптоматика простатиту дуже різноманітна і часто залежить від індивідуальних особливостей пацієнта, але можна виділити кілька його типових ознак.

Клінічні прояви простатиту складаються в наступний симптомокомплекс:

● свербіж та печіння в уретрі;
● утруднене сечовипускання (переривчастий діурез, відчуття неповного випорожнення сечового міхура, часті позиви до сечовипускання);
● відчуття постійної тяжкості у промежині;
● еректильна дисфункція, від незначної міри до повної імпотенції;
● болючі відчуття в області прямої кишки, надлобкової області.

Хвороба також позначається на фізіологічних рідинах – сеча каламутніє, з'являються виділення із сечівника, в насінній рідині можна виявити сліди крові.

Особливості симптоматики

Симптоми простатиту у гострій формі часто проявляються підвищенням ректальної температури та загальним гарячковим станом. Передміхурова залоза стрімко набрякає і перекриває сечівник, викликаючи гостру затримку сечі. При такому стані може розвинутись сепсис, який є прямою загрозою для життя.

У ряді випадків захворювання протікає безсимптомно і становить особливу складність для діагностики та лікування.

При хронічній формі простатиту захисні бар'єри організму слабшають, відкриваючи шлях токсичним продуктам, що виробляються при запаленні. Токсини потрапляють у системний кровотік, вражають прилеглі тканини та лімфатичну систему.

Патологія впливає на загальний стан організму:

● пацієнти скаржаться на погане самопочуття, загальну слабкість, пітливість;
● періодично спостерігається підвищення температури тіла.
При тривалому перебігу простатиту з'являється синдром хронічної втоми, виникає підвищена дратівливість, запальність. Психогенні симптоми проявляються періодично та мають згладжений характер.

Ускладнення

Запальний процес, що вразив передміхурову залозу, торкається й довколишніх тканин. За відсутності лікування або неправильного підходу в терапії захворювання виникає ряд ускладнень елементів сечостатевої системи:

1. Везікуліт. Хронічне ураження залози призводить до запалення насіннєвих бульбашок.
2. Уретрит. Гнійний запальний процес розвивається в уретрі (сечівнику) і призводить до її звуження.
3. Локальні абсцеси. Запалення супроводжується накопиченням гнійного ексудату та призводить до подальшого пошкодження тканин.
4. Фіброз паренхіми. Запалені тканини перероджуються на фіброзні, що призводить до втрати функцій залози.
Простатит не лише знижує якість життя, а й призводить до безпліддя. Будь-які порушення, викликані запальним процесом у простаті, призводять до зміни фізико-хімічних властивостей сперми та різного ступеня тяжкості еректильної дисфункції.

Діагностика

Для встановлення діагнозу мають значення 3 діагностичні критерії:

● Наявність симптомів простатиту. Під час збирання анамнезу скарги пацієнта допомагають визначити загальний характер проблеми. Ознаки простатиту часто схожі з іншими захворюваннями органів малого тазу, тому не можуть бути повним діагностичним критерієм.
● Обстеження пацієнта. Зовнішній огляд включає вимірювання загальної та ректальної температури, огляд шкірних покривів, пальпацію промежини та лімфатичних вузлів. Внутрішня діагностика містить пальпацію простати через задній прохід.
● Лабораторні дослідження. Діагностика простатиту включає загальний та біохімічний аналіз крові з визначенням запальних маркерів (ШОЕ, С-реактивний білок, розгорнута лейкоцитарна формула) та антиген, який з'являється при запаленні простати. Також здають загальний аналіз сечі та мазки з уретри на бактеріологічні посіви, а за підозри на абсцес – пункцію тканин. 
Інструментальні дослідження включають УЗД та КТ залози, які дозволяють точно локалізувати місце запального процесу та перевірити його інтенсивність.
При підозрі на гострий простатит масаж передміхурової залози не проводять – додаткова напруга у ураженій зоні може спровокувати гострий сепсис.

Лікування простатиту

Терапевтичний план при запаленні простати залежить від типу захворювання та стадії запалення. 
Методи лікування простатиту включають:

● медикаментозну терапію;
● допоміжні народні засоби;
● профілактичний комплекс.

Хронічна форма патології потребує більш тривалого лікування, оскільки тривалий поточний процес зачіпає прилеглі тканини та завдає шкоди всьому організму в цілому. За відсутності позитивних результатів може знадобитися оперативне втручання.

Лікування у клініці

Вилікувати простатит самостійно досить складно. Етапи лікування можуть включати процедури, які доступні лише в умовах процедурного кабінету, а безконтрольне вживання ліків може призвести до розвитку суперінфекції та серйозних ускладнень. Домашнє лікування часто лише заглушує симптоми хвороби, що призводить до хронізації хвороби.

Один із безболісних методів лікування простатиту, доступний при зверненні до клініки – лазеротерапія.

Найнадійніший метод лікування простатиту – звернення до фахівця. У клініці, що спеціалізується на урологічних захворюваннях, розробляють індивідуальний план терапії, ґрунтуючись на аналізах, діагностичних дослідженнях та особливостях організму кожного пацієнта. Кваліфікована лікарська допомога допомагає уникнути ускладнень, а сучасні методики роблять процес комфортнішим.

Медикаментозна терапія

Лікування гострого та хронічного простатиту засноване на застосуванні лікарських засобів. Виділяють кілька груп препаратів, які застосовують у терапевтичному плані:

1. Протимікробні ліки. При бактеріальному простатиті перший етап – знищення інфекції, що провокує запалення тканин. Гостре запалення піддається лікуванню антибіотиками групи фторхінолонів. При хронічній бактеріальній інфекції вибір ґрунтують на здатності антибіотиків проникати в тканини залози та концентруватися в ній у достатній кількості (макроліди, тетрацикліни, хлорамфенікол).
2. Протизапальні засоби. Оскільки патогенетично простатит – це запальний процес, його лікування необхідні препарати, що пригнічують запалення. Пацієнтам призначають нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ, НПЗП).
3. Антипіретики. Незалежно від факторів, що провокують, хвороба супроводжується гарячковим синдромом і підвищенням температури тіла. Антипіретики успішно усувають гіпертермію, полегшуючи перебіг основного захворювання.
4. Знеболюючі. Супутнім симптомом простатиту є виражений біль, який потребує застосування аналгетиків. При інтенсивному больовому синдромі можна короткочасне використання опіатів (тільки в умовах стаціонару).
5. Діуретики. Затримка сечовипускання, що виникає через стискання сечівника, лікується діуретичними засобами. Виділення сечі дозволяє промивати уретру природним способом та запобігає розвитку висхідної інфекції нирок.
6. Спазмолітики. Болючість промежини виникає в результаті напруги запалених тканин. Міорелаксанти, антиконвульсанти, альфа-адреноблокатори та бензодіазепіни розслаблюють спазмовані тканини, полегшуючи біль та сечовипускання.

Крім основних препаратів, пацієнту призначають проносні засоби, які розм'якшують дефекаційні маси та полегшують їх відведення. Нормалізація випорожнення мінімізує напругу в зоні промежини і послаблює внутрішній тиск на передміхурову залозу. Для гострої затримки сечі може знадобитися катетеризація.

Народні засоби

Полегшити перебіг захворювання та знизити інтенсивність симптоматики можна за допомогою засобів народної медицини. У домашніх умовах застосовують лікарські трави, з яких готують:

● протизапальні відвари та настої для прийому всередину, а також для прийому ванн для санації;
● зміцнюючі вітамінні чаї;
● проносні засоби для полегшення випорожнень.
Застосування народних засобів неспроможна повністю замінити лікарську допомогу. Домашнє лікування доповнює медикаментозні препарати та сприяє загальному зміцненню організму.