Лікування гаймориту в Павлограді

Запалення придаткових носових пазух, відоме як гайморит, супроводжується больовим синдромом, перебігом носа та іншими неприємними проявами.

Своєчасне лікування гаймориту дозволяє швидко впоратися із симптоматикою та запобігає розвитку ускладнень або перехід захворювання на хронічну стадію.

Причини виникнення гаймориту

Гайморит – один із різновидів синуситу, запальний процес, який вражає повітроносні порожнини верхніх дихальних шляхів. Патологія локалізується в області верхньощелепних придаткових пазух, викликаючи набряклість тканин та закладеність носа. Запальний процес супроводжується набряком та гіперемією слизової оболонки, що призводить до утрудненого відтоку вмісту. При тривалому перебігу захворювання в пазухах накопичується гнійний ексудат, який провокує сильні болі та загальну інтоксикацію організму.

Патологія не має вікових рамок і може розвиватися у будь-якому віці, але на першому місці у групі ризику – діти віком від 3 до 16 років.

Появу гаймориту безпосередньо пов'язують із ринітом. Звичайний нежить при застуді може перерости в гострий запальний процес, який вражає слизову оболонку гайморових пазух і викликає ряд ускладнень.

Вирізняють такі причини появи хвороби:

● вірусні та бактеріальні респіраторні інфекції (ГРВІ, грип, гострий та хронічний риніт, отит середнього вуха, тонзиліт та ін.);
● травматичні та алергічні набряки слизової оболонки верхньощелепних придаткових пазух.
Крім основних факторів, гайморит буває наслідком запалення тканин, що оточують верхні зуби. Патологічні процеси періапікальних тканин верхньої ясна зачіпають область навколоносових пазух, оскільки ці ділянки безпосередньо контактують одна з одною.

Фактори ризику

Є ряд станів, які виступають провокуючими факторами верхньощелепного синуситу та збільшують ймовірність розвитку патологічних процесів. До них відносяться:

● локальні та системні інфекційні чи запальні процеси в інших відділах організму (транспорт патогенів з кровотоком та лімфатичною рідиною);
● схильність до алергічних реакцій;
● гіпо-або гіперактивність імунних комплексів щодо інфекційних патогенів;
● розростання поліпозних утворень та пухлин на слизовій оболонці, що покриває верхні респіраторні шляхи;
● регулярний контакт з дрібнодисперсними речовинами та хімікатами;
● переохолодження;
● гіпертермія;
● сухість повітря у приміщенні;
● куріння;
● променева хвороба;
● зловживання назальними препаратами.
Гайморит як самостійне захворювання виникає при вроджених дефектах носової перегородки та аномальній будові придаткових пазух.

Види захворювання

Захворювання має кілька видів. Запалення гайморових пазух класифікують:

1. За характером течії. Залежно від вираженості типових ознак та тривалості їх присутності виділяють гостру та хронічну форми патології.
2. За способом проникнення інфекції. Згідно з шляхами, якими віруси або бактерії проникли в тканини верхньощелепних пазух, хворобу ділять на назальний, гематогенний, одонтогенний та травматичний.
3. За етіологічними ознаками. Класифікація передбачає першопричину запального процесу і поділяє захворювання на інфекційний, алергічний, катаральний та вазомоторний типи.
Придаткові пазухи не з'єднані один з одним і є структурними одиницями із дзеркальним розташуванням. Оскільки порожнини функціонують незалежно, гайморит може розвинутись лише в одній з них.

Основні симптоми

Симптоматика гаймориту поєднує кілька типових ознак, які мають відносне діагностичне значення.

Класичні ознаки гострого патологічного процесу:

● різкий біль у западині між носом і вилицею, що посилюється при натисканні;
● гострий або тягнучий головний біль при русі та нахилі голови вперед;
● закладеність носа;
● тягучі зелені або жовті виділення з носової порожнини та стікання гнійного ексудату по носоглотці;
● часте чхання.
За наявності гнійного вмісту спостерігається різке підвищення температури тіла (понад 380С).
Симптоми гаймориту , що протікає в хронічній формі, виражені не так інтенсивно. 
Хронічне запалення придаткових пазух носа супроводжується такими ознаками:

1. утруднене носове дихання;
2. періодичний перебіг з носа, іноді з невеликими включеннями гнійного відокремлюваного;
3. постійне почуття розпирання в області перенісся та верхньощелепних порожнин;
4. першіння в горлі та хронічний сухий кашель;
5. періодичні головні болі;
6. підвищена потреба у сильному сморканні;
7. загальна слабкість та погане самопочуття внаслідок тривалої інтоксикації.
Тривало поточний запальний процес має симптоми, схожі на ГРВІ. У дитячому віці латентний гайморит можна впізнати за гіперемією, висипом і лущенням на шкірі навколо носа. Дитина ще не в змозі здійснювати гігієнічні процедури акуратно і пошкоджує шкіру, витираючи слиз, що тече з носа.

Ускладнення

Запущений гайморит загрожує ускладненнями. За відсутності своєчасного лікування хвороба набуває хронічної форми і значно знижує якість життя.

Окрім локального запалення респіраторних шляхів, гайморит може спровокувати розвиток наступних патологій:

● гаймороетомідітотіт;
● отит;
● менінгіт;
● запалення трійчастого нерва;
● загострення хронічних системних захворювань.
Запалення може поширитись на всі прилеглі тканини – у разі залучення до запального процесу всіх лицьових пазух розвивається пансинусит.

Діагностика

Діагностувати захворювання та перевірити ступінь інтенсивності запалення можна на будь-якій стадії патологічного процесу.

Діагностика гаймориту включає:

● огляд пацієнта та збирання анамнезу;
● призначення лабораторних аналізів для виявлення запальних маркерів;
● рентгенографія придаткових пазух.
Вирішальним діагностичним симптомом на тлі сукупних ознак є біль, що тягне при нахилі вперед.

Лікування гаймориту

Тактика лікування запалення гайморових пазух розроблена досить давно та успішно застосовується для терапії всіх типів захворювання.

Вирізняють такі методи лікування гаймориту:

● медикаментозна терапія;
● дренаж або пункція носових пазух;
● симптоматичне лікування.
Комплексний терапевтичний план спрямований на придушення патогенів, які провокують первинне запалення, усунення локального запального процесу та відновлення функціональної активності елементів респіраторної системи.

Лікування у клініці

Консервативна терапія гаймориту виявляється високоефективною в домашніх умовах, якщо пацієнт суворо дотримується рекомендацій лікаря. Гостре та ускладнене хронічне захворювання важко піддається самостійному лікуванню та потребує допомоги кваліфікованих фахівців.

Етапи лікування можуть включати процедури, які доступні лише в умовах процедурного кабінету або операційної та не можуть виконуватися в домашніх умовах.

Одним із методів лікування, доступним лише у клінічних умовах, є неінвазивна лазеротерапія.

При зверненні до клініки хворий отримує низку переваг:

● постійний лікарський супровід та консультації;
● своєчасну корекцію лікувальної тактики;
● додаткові лікувальні методики (фізіотерапія).

Лікування гаймориту у дітей

Особливо сильно на позитивний результат впливає звернення до клініки, якщо пацієнт – дитина. Вилікувати гайморит удома може бути проблематично, оскільки діти виявляють кілька складних реакцій:

● організм може непередбачувано відреагувати на антибіотики;
● дитина піддається сильному стресу при дренажі порожнин.
Особливо важко переносять пункцію придаткових пазух, яка необхідна для санації.

При зверненні до клініки успішне лікування гаймориту гарантовано. Дитячий отоларинголог виконує контрольні огляди та підбирає правильне дозування ліків з урахуванням потенційної шкоди протимікробних препаратів для дитини. Це дозволяє запобігти розвитку суперінфекції та попередити виникнення резистентності провокуючого патогену до дії антибіотиків.

Медикаментозна терапія

Гайморит піддається медикаментозному лікуванню і лише у запущених випадках потрібне оперативне втручання.

Терапевтичний план при запаленні гайморових пазух включає наступні групи препаратів:

● антибіотики (протимікробні засоби) широкої дії;
● судинозвужувальні назальні краплі або спреї;
● нестероїдні протизапальні препарати;
● антигістамінні лікарські засоби;
● засоби на водно-сольовій основі для промивання носа;
● допоміжні препарати для лікування захворювань носа (аптечні фітозасоби).
Вибір ліків залежить від типу та форми захворювання. Комбінована терапія значно прискорює відновлювальний процес.

Народні засоби

Як загальнозміцнювальні та додаткові лікарські засоби при гаймориті використовують лікарські трави.

Народні засоби мають кілька позитивних ефектів:

● зміцнюють імунітет;
● посилюють фармакологічну активність медикаментозних препаратів.
У домашніх умовах застосовують лікарські трави, з яких готують протизапальні настої та зміцнюючі вітамінні відвари. Застосування фітозасобів має бути узгодженим з лікарем – деякі рослинні компоненти можуть бути несумісні з ліками від гаймориту.

Наші контакти

Ви можете зателефонувати, написати чи прийти до нашого кабінету

Ми завжди будемо раді чути або бачити Вас у нашому Кабінеті лазерної терапії